CТАН АВТОНОМНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ 2 ТИПУ ЗАЛЕЖНО ВІД НАЯВНОСТІ СУПУТНЬОГО ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2306-2436.13.1.2024.316Ключові слова:
цукровий діабет 2 типу, хронічний панкреатит, автономна нервова система, коморбідність, підшлункова залоза.Анотація
Резюме. Досі до кінця не встановлено місце функціональних порушень автономної нервової системи (АНС) у пацієнтів з поєднаним порушенням зовнішньої і внутрішньої секреції підшлункової залози (ПЗ). Метою дослідження є визначення параметрів АНС за цукрового діабету 2 типу (ЦД2) залежно від наявності супутнього хронічного панкреатиту(ХП). Матеріали і методи: у дослідження включили 37 пацієнтів з ЦД2 без ХП і 87 пацієнтів з ЦД2 із супутнім ХП. Контрольну групу склали 23 здорові особи. Стан АНС оцінили за результатами визначення варіабельності серцевого ритму (ВСР) за допомогою діагностичного електрокардіографічного комплексу CARDIO (Україна). Серед визначених параметрів ВСР детально проаналізували такі: standard deviation of NN, (SDNN) – стандартне відхилення величин нормалізованих інтервалів R-R; percentage of successive RR intervals that differ by more than 50 ms (pNN50) – відсоток послідовних інтервалів N-N, різниця між якими перевищує 50 мс; total power (TP) – загальна потужність спектру; LF/HF ratio (LF/HF) – співвідношення величини діапазону низьких частот LF (low frequency band) та величини діапазону високих частот HF (high frequency band). Критерії включення у дослідження: пацієнти чоловічої та жіночої статей віком понад 18 років, верифікований діагноз ЦД2 у стадії компенсації чи субкомпенсації легкого або середнього ступеня тяжкості з нормальним або підвищеним вмістом у крові С-пептиду, яким для компенсації цукрового діабету достатньо прийому метформіну в індивідуально підібраній дозі, можливість хворого виконувати всі інструкції згідно з дизайном дослідження. Результати дослідження. У пацієнтів з ЦД2 констатовано достовірно нижчий (на 14,47%), порівняно з контрольною групою, показник SDNN (p<0,05), що довело наявність активації симпатичних впливів АНС. Нижче на 21,14% у цих самих пацієнтів значення ТР (p<0,00001), порівняно з контрольною групою, вказує на зниження загальної ВСР. Встановлення у таких пацієнтів нижчого на 40,02% рівня pNN50 (p<0,01) і вищого на 41,72% – коефіцієнта LF/HF (p<0,00001), довело наявність зниження парасимпатичного впливу, що призводить до посилення відносної симпатикотонії. Наявність у пацієнтів з ЦД2 супутнього ХП супроводжувалось достовірно нижчим значенням TP на 10,34% (p<0,00001) і вищим на 11,21% – коефіцієнта LF/HF (p<0,00001) порівняно з такими у групі ЦД2 без ХП. Це довело поглиблення функціонального порушення АНС у таких пацієнтів у бік симпатикотонії. Відсутність статистично достовірної різниці показників pNN50 у пацієнтів групи ЦД2 та ЦД2+ХП вказують на статистично зіставний рівень пригнічення парасимпатичних впливів АНС як у пацієнтів групи ЦД2, так і групи ЦД2+ХП. Висновок. Визначення ВСР є доступним та неінвазивним методом оцінки діяльності АНС. Його застосування у пацієнтів з ЦД2 дасть змогу вчасно виявити та ефективно скоригувати порушення АНС на первинному рівні медичної допомоги. Це дасть можливість попередити подальше прогресування ускладнень і покращити якість життя пацієнтів.
Посилання
1. Søfteland E., Poulsen J.L., Starup-Linde J., et al. Pancreatic exocrine insufficiency in diabetes mellitus – prevalence and characteristics. Eur J Intern Med. 2019. № 68. Р. 18–22. DOI: 10.1016/j.ejim.2019.07.021.
2. Бабінець Л.С., Кицай К.Ю. Оцінка мікробіоценозу товстої кишки при хронічному панкреатиті залежно від наявності супутнього цукрового діабету. СМ. 2024. Травень. № 2. С. 36–40. DOI: https://doi.org/10.30841/2786- 720X.2.2024.307508.
3. Бабінець Л.С., Галабіцька І.М. Аналіз взаємозв’язків функціональної спроможності підшлункової залози із параметрами ендотоксикозу, про- та антиоксидантного статусу при хронічному панкреатиті в залежності від наявності коморбідності із цукровим діабетом 2-го типу. ЗКЕМ. 2022. № 8. Червень (1). С. 32–39. DOI: https://doi.org/10.11603/ 1811-2471.2022.v.i1.12984.
4. Piciucchi M., Capurso G., Archibugi L., Delle Fave M.M., Capasso M., Delle Fave G. Exocrine pancreatic insufficiency in diabetic patients: prevalence, mechanisms, and treatment. Int J Endocrinol. 2015. С. 595–649. DOI: 10.1155/2015/595649.
5. Altay M. Which factors determine exocrine pancreatic dysfunction in diabetes mellitus? World J Gastroenterol. 2019. № 25 (22). Р. 2699–2705. DOI: 10.3748/wjg.v25.i22.2699.
6. Zhuravlyova L.V., Shekhovtsova Y.O. Role of c-reactive protein and tumor necrosis factor-α in immunoregulation system in patients with concomitant course of chronic pancreatitis and type 2 diabetes mellitus. Eksp Klin Gastroenterol. 2016. № 6. Р. 33–36.
7. Христич Т.М., Гонцарюк Д.О. Варіанти перебігу хронічного панкреатиту при цукровому діабеті (можливі патогенетичні механізми). Сучасна гастроентерологія. 2020. № 2. C. 77–84. DOI: http://doi.org/10.30978/MG-2020-2-77.
8. Babinets L.S., Halabitska I.M. Analysis of the condition of the kallikrein-kinin system in the comorbid course of chronic pancreatitis and type 2 diabetes. GASTRO. 2022. Jun. 16. № 56 (2). Р. 69–73. DOI: https://doi.org/10.22141/2308-2097.56.2. 2022.490.
9. Uc A., Andersen D.K., Bellin M.D., et al. Chronic Pancreatitis in the 21st Century – Research Challenges and Opportunities: Summary of a National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases Workshop. Pancreas. 2016. № 45 (10). Р. 1365–1375. DOI: 10.1097/MPA.0000000000000713.
10. Babinets L.S., Kytsai K.Y. Comparative analysis of the structure and the function of the pancreas in patients with a combination of chronic pancreatitis and metabolic syndrome. RJDNMD. 2023. 30 Sep. № 30 (3). Р. 306–310. DOI: https://doi.org/10.46389/rjd-2023-1341.
11. Zsóri G., Illés D., Terzin V., Ivány E., Czakó L. Exocrine pancreatic insufficiency in type 1 and type 2 diabetes mellitus: do we need to treat it? A systematic review. Pancreatology. 2018. № 18 (5). Р. 559–565. DOI: 10.1016/j.pan.2018.05.006.
12. Sangnes D.A., Sandvik Bergmann E., Moss R.M., Engjom T., Søfteland E. Pancreatic exocrine insufficiency in diabetes is associated with autonomic dysfunction. Scand J Gastroenterol. 2021. № 56 (10). Р. 1222–1228. DOI: 10.1080/00365521.2021.1957496.
13. Carnethon M.R., Jacobs D.R. Jr, Sidney S., Liu K. CARDIA study. Influence of autonomic nervous system dysfunction on the development of type 2 diabetes: the CARDIA study. Diabetes Care. 2003. № 26 (11). Р. 3035–3041. DOI: 10.2337/ diacare.26.11.3035.
14. Hufnagel C., Chambres P., Bertrand P.R., Dutheil F. The Need for Objective Measures of Stress in Autism. Front Psychol. 2017. № 8. Р. 64. DOI: 10.3389/fpsyg.2017.00064.
15. Benichou T., Pereira B., Mermillod M., et al. Heart rate variability in type 2 diabetes mellitus: A systematic review and meta-analysis. PLoS One. 2018. № 13 (4). e0195166. DOI: 10.1371/journal.pone.0195166.
16. Maheshwari A., Norby F.L., Soliman E.Z., et al. Low Heart Rate Variability in a 2-Minute Electrocardiogram Recording Is Associated with an Increased Risk of Sudden Cardiac Death in the General Population: The Atherosclerosis Risk in Communities Study. PLoS One. 2016. № 11 (8). e0161648. DOI: 10.1371/ journal.pone.0161648.
17. Li K., Cardoso C., Moctezuma-Ramirez A., Elgalad A., Perin E. Heart Rate Variability Measurement through a Smart Wearable Device: Another Breakthrough for Personal Health Monitoring? Int J Environ Res Public Health. 2023. № 20 (24). Р. 7146. DOI: 10.3390/ijerph20247146.
18. Shaffer F., Ginsberg J.P. An Overview of Heart Rate Variability Metrics and Norms. Front Public Health. 2017. № 5. Р. 258. DOI: 10.3389/fpubh.2017.00258.
19. Heart rate variability. Standards of measurement, physiological interpretation, and clinical use. Task Force of the European Society of Cardiology and the North American Society of Pacing and Electrophysiology. Eur Heart J. 1996. № 17 (3). Р. 354–381.
20. Nunan D., Sandercock G.R., Brodie D.A. A quantitative systematic review of normal values for short-term heart rate variability in healthy adults. Pacing Clin Electrophysiol. 2010. № 33 (11). Р. 1407–1417. DOI: 10.1111/j.1540-8159.2010.02841.x.
21. Kudat H., Akkaya V., Sozen A.B., et al. Heart rate variability in diabetes patients. J Int Med Res. 2006. № 34 (3). Р. 291–296. DOI: 10.1177/147323000603400308.
22. Перцева Н.О., Мошенець К.І. Зміни варіабельності ритму серця під впливом цукрознижуючої терапії у хворих на цукровий діабет 2 типу. МЕЖ. 2020. Т. 16 (№ 1). С. 25–31. DOI: 10.22141/2224-0721.16.1.2020.199124.
23. Ажмі С., Сергієнко В.О., Сегін В.Б., Сергієнко О.О. Особливості варіабельності ритму серця у хворих на цукровий діабет 2-го типу з кардіоваскулярною формою діабетичної автономної невропатії серця. МЕЖ. 2013. № 6(54).
24. Jayachandra S., Kodidala S.R. A study of heart rate variability in diabetic mellitus patients. Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal. 2022. May 28. № 18 (3). Р. 153–156. DOI: https://doi.org/ 10.22141/2224-0721.18.3.2022.1162.
25. Бабінець Л.С., Сабат З.І. Вплив вегетативної дисфункції на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози при хронічному панкреатиті. Гастроентерологія. 2022. № 56. Вип. 4. С. 13–20. DOI: http://dx.doi.org/10.22141/ 2308-2097.56.4.2022.512.
26. Сабат З.І., Бабінець Л.С. Стан параметрів варіабельності серцевого ритму пацієнтів з хронічним панкреатитом в залежності від індексу маси тіла. ЗКЕМ. 2022. № 14. Листопад (3). С. 83–88. DOI: https://doi.org/ 10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13295.
27. Степанов Ю.М., Зигало Е.В. Показники варіабельності серцевого ритму в оцінюванні адаптаційних процесіві стресостійкості в гастроентерологічних хворих (використання новітніх технологій precise-діагностики). Гастроентерологiя. 2020. Vol. 54. No. 2. P. 113–123. DOI: 10.22141/2308-2097.54.2.2020.206230.
