ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД ЯК КЛЮЧОВИЙ ВИКЛИК ПСИХІЧНОМУ ЗДОРОВ’Ю НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ

Анотація

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є однією з найактуальніших проблем психічного здоров’я в Україні в умовах повномасштабної війни. Значне зростання поширеності цього розладу зумовлює необхідність удосконалення системи ранньої діагностики, лікування та профілактики, особливо на рівні первинної медичної допомоги. Сімейні лікарі відіграють ключову роль у своєчасному виявленні симптомів ПТСР, проведенні скринінгу та організації міждисциплінарної підтримки. Ефективними складовими лікування є немедикаментозні підходи, зокрема когнітивно-поведінкова терапія, психоедукація та зміни способу життя. Комплексне ведення пацієнтів із ПТСР сприяє покращенню їхнього психоемоційного стану, підвищенню якості життя та зниженню ризику хронізації розладу. Вступ. Російсько-українська війна, що триває з 2014 року та особливо загострилася з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році, призвела до серйозної гуманітарної та психоемоційної кризи. Мільйони українців зазнали травматичних подій: втрати близьких, бойових дій, вимушеної міграції. Як наслідок значне зростання випадків посттравматичного стресового розладу. ПТСР є серйозним психічним розладом, який потребує раннього виявлення та комплексного лікування. У цьому контексті особливу роль відіграє система первинної медичної допомоги, зокрема сімейні лікарі, які є першою ланкою контакту пацієнта з медичною системою. Мета дослідження. Оцінити значення ролі первинної медичної допомоги в ранньому виявленні та лікуванні посттравматичного стресового розладу в умовах війни в Україні, а також визначити ефективність немедикаментозних підходів до терапії ПТСР. Матеріали та методи. У дослідженні використано аналітичний метод із систематизацією наукових публікацій, а також практичний аналіз клінічних рекомендацій щодо лікування ПТСР. Розглянуто досвід впровадження скринінгових інструментів у практиці сімейної медицини та ефективність психологічних інтервенцій. Результати. Результати дослідження свідчать про зростання звернень до сімейних лікарів з психоемоційними скаргами, пов’язаними з травматичними подіями. Рання діагностика з використанням валідованих опитувальників (наприклад, PCL-5) дозволяє своєчасно виявляти ПТСР. Найбільш ефективними немедикаментозними методами виявились когнітивно-поведінкова терапія, психоедукація пацієнтів і соціальна підтримка. Важливу роль відіграє підготовка лікарів первинної ланки до роботи з такими пацієнтами. Обговорення. Первинна ланка медицини відіграє критичну роль у системі надання психіатричної допомоги в умовах війни. Сімейні лікарі мають можливість проводити перший скринінг, надавати базову психологічну підтримку та спрямовувати пацієнтів до фахівців. Комплексний підхід, що включає психотерапію, соціальну адаптацію та, у разі необхідності, медикаментозне лікування, демонструє значне покращення якості життя пацієнтів із ПТСР. Розроблений орієнтовний алгоритм дій для сімейних лікарів при роботі з пацієнтами з ПТСР, що може бути основою для створення комплексного та персоналізованого плану надання допомоги у практиці сімейного лікаря, що полягає у застосуванні як медикаментозного, так і немедикаментозного лікування. Висновки. Посттравматичний стресовий розлад залишається серйозною проблемою для системи охорони психічного здоров’я України. Роль первинної медичної допомоги є ключовою у процесі раннього виявлення та початкового втручання. Розширення доступу до психотерапевтичних методів і підвищення рівня обізнаності серед лікарів дозволить ефективніше реагувати на потреби населення в умовах війни.