ВИВЧЕННЯ СТАВЛЕННЯ ГІНЕКОЛОГІВ ТА СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ НА ПРАКТИЦІ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ З ПРОФІЛАКТИКИ ПОРУШЕНЬ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2306-2436.14.2.2024.315

Ключові слова:

фактори ризику, сучасні медико-профілактичні стратегії профілактики порушення репродуктивного здоров’я, системні регіональні програми, міжсекторальний підхід.

Анотація

Резюме. Актуальність зумовлена доцільністю постійного вдосконалення медико-профілактичної допомоги, спрямованої на збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я населення в Україні, з урахуванням сформованих викликів і загроз стрімкого зменшення чисельності населення. Мета дослідження – висвітлення результатів соціологічного дослідження обізнаності лікарів загальної практики – сімейних лікарів, гінекологів з питань організації профілактики порушень репродуктивного здоров’я, з’ясування їх ставлення, обізнаності та можливостей реалізації сучасних профілактичних заходів та стратегій збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я в своїй повсякденній практиці. Матеріали та методи. Соціологічне дослідження було проведено в кілька етапів (перший стосувався вивчення думки сімейних лікарів, другий – гінекологів) із використанням спеціально розроблених інструментів («Анкета з’ясування обізнаності лікарів гінекологів з питань організації профілактики порушень репродуктивного здоров’я» та «Анкета вивчення обізнаності лікарів загальної практики-сімейних лікарів з питань організації профілактики порушень репродуктивного здоров’я»). Попередній розрахунок необхідної репрезентативної кількості респондентів проведення запланованого соціологічного дослідження в Івано-Франківській області дав можливість спланувати опитування 240 сімейних лікарів і 180 гінекологів. Методи дослідження передбачали соціологічне дослідження, медико-статистичний аналіз. Результати. Узагальнені результати соціологічного дослідження виявили, що профілактичну роботу не вважають (78,9 ± 1,16 %) основною у своїй діяльності більшість гінекологів, на думку яких цим мають займатися сімейні лікарі (91,7 ± 1,16 %). Більшість сімейних лікарів (81,7 ± 1,32 %) погоджуються з тим, що профілактична робота є основною у їх повсякденній практиці. Виявилося, що і ЛЗП-СЛ, і гінекологи мають необхідні для проведення профілактичних діагностичних обстежень стану репродуктивного здоров’я знання (51,7 ± 2,42 % та 62,2 ± 2,42 % відповідно), прагнучи при цьому продовжувати вдосконалювати свої знання з питань формування та збереження репродуктивного здоров’я (56,25 ± 2,48 % та 48,9 ± 2,48 % відповідно). Значна кількість і ЛЗП-СЛ, і гінекологів (60,4 ± 2,26 % та 50,0 ± 2,4 % відповідно) висловили думку, що для реалізації стратегії подолання негативних демографічних тенденцій зусиль лише медичної галузі недостатньо. Переважна більшість респондентів в обох групах (ЛЗП-СЛ 98,3 ± 1,14 %, гінекологи 98,9 ± 1,14%) підтримали актуальність заходів зі збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я, особливо в сучасних умовах складної демографічної ситуації в Україні. Одностайною виявилася підтримка ідеї прийняття відповідної (державної або регіональної) програми із запровадженням державного міжсекторального комплексного підходу для вирішення проблеми збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я населення на регіональному рівні (95,4 ± 1,16 % та 97,8 ± 1,14 % відповідно). Більшість сімейних лікарів та гінекологів Івано-Франківської області демонструють готовність долучитися до реалізації міжсекторального комплексного підходу для вирішення проблеми збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я населення на регіональному рівні (95,4±1,16% та 97,8±1,14% відповідно). Висновки. Отримані результати соціологічного дослідження виявили, що більшість медиків, попри наявність у них знань про фактори ризику формування розладів репродуктивного здоров’я, переконані, що зусиль лише спеціалістів медичної галузі, щоб змінити на краще стан репродуктивного здоров’я населення та негативні демографічні тенденції депопуляції, вкрай недостатньо. Високою виявилася готовність двох груп респондентів долучатися до заходів обґрунтованої та прийнятої до реалізації регіональної програми із збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я населення (95,4 ± 1,16 % та 97,8 ± 1,14 % відповідно).

Посилання

1. Fertility problems: assessment and treatment. NICE; 2017. https://www.nice.org.uk/guidance/cg156 (дата звернення 15.07.2024).

2. Grewal J., Buck Louis G.M., Hinkle S.N., Mumford S.L., Lu Y.L., Nansel T.R., Perkins N., Mills J.L., Liu A., Schisterman E.F. Advancing the Health of Populations Across the Life Course: 50 Years of Discoveries in the Division of Intramural Population Health Research. Epidemiology. 2019; 30 Suppl 2. S47–S54. DOI: 10.1097/EDE.0000000000001067.

3. United Nations Population Fund. Sexual and Reproductive Health. [Jun; 2023]. 2022. https://www.unfpa.org/sexual-reproductive- health.

4. World Health Organisation. Adolescent Health [Jun; 2024]. 2023. https://www.who.int/health-topics/adolescenthealth# tab=tab_1.

5. World Health Organization. Adolescent pregnancy: evidence brief. World Health Organization; 2019.

6. World Health Organization. Health–21: The basics of health policy for all in the WHO European region. Available from: https://www.euro.who.int/ru/publications/abstracts/health21-thehealth- for-all-policy-framework-for-the-who-european-region.

7. George A., Jacobs T., Ved R., Jacobs T., Rasanathan K., Zaidi S.A. Adolescent health in the Sustainable Development Goal era: are we aligned for multisectoral action? BMJ Glob Health. 2021. Vol. 6 (3). e004448. DOI: 10.1136/bmjgh-2020-004448.

8. Pedro J., Brandão T., Schmidt L., Costa M.E., Martins M.V. What do people know about fertility? A systematic review on fertility awareness and its associated factors. Ups J Med Sci. 2018. Vol. 123 (2). P. 71–81. DOI: 10.1080/03009734.2018.1480186.

9. Zhylka N.Y., Myroniuk I.S., Slabkyi H.O. Characteristics of some indicators of reproductive health of the female population of Ukraine. Wiadomości Lekarskie. 2018; LXXI.9:1803–8.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-12